Прийоми запису бас гітари

IMG_5259Відразу скажу, що я пропущу довгі нотації про те, наскільки важливо музиканту бути підготовленним до запису, що гітара має бути високої якості, у відмінному та налаштованому стані, а струни мусять бути хорошими та новими.

Запис бас гітари, як будь-якого іншого інструменту, починається з усвідомлення того як має звучати інструмент в міксі, наскильки він має заповнювати фонограму, в якому частотному спектрі працювати та який нести настрій. Є незліченна кількість тонів басгітарного звуку і вам потрібно буде описати, який звук вам потрібен: агресивний, м’який, колючий, брудний, заливаючий, перегружений, бубнящий, дзвінкий і тд. З цього випливає те, що необхідно обрати один з методів запису бас гітари, а їх є досить багато. Якщо ви не знаєте, що вам необхідно – просто довіртеся звукоінженеру.

Найдешевшим, і тому найбільш популярним, в наш час є запис “в лінію”. Бас підлючається в ді-бокс, а потім в звукову або ж інструментальний вхід звукової (по суті одне і теж). Це найхолодніший і найнудніший запис. Ви отримаєте сухий і неживий звук, який потрібно буде “оживити” вже програмними методами емуляцій підсилювачів, кабінетів та мікрофонів, якщо пощастить – зробите реампінг, але і в результаті витратите дорогоцінний студійний час, або ж змиритесь з невиразним, безхарактерним звучанням.

Наступний метод – це запис з використанням басгітарного підсилювача, кабінету та мікрофонів. От тут вже цікавіше: по-перше – у вас різко збільшується можливості по налаштуванню необхідного тону, по-друге – коли басист чує себе з кабінету, а не з маленьких студійних моніторів – йому набагато комфортніше записуватись, що впливає на якість виконання, по-третє – такий бас набагато легше посадити в мікс. Чим більше у вашому розпорядженні підсилювачів, кабінетів та мікрофонів – тим легше вам буде найти необхідний звук. Популярною комбінацією є підсилювач Ampeg B15N та мікрофон Sennheiser MD421. Ampeg B15N має приємний, солодкий тон і він дуже легко садиться  в мікс. Величезний плюс цього апарату, що він працює як дзеркало, не маскує нічого. В ньому прекрасно чути, що собою являє музикант і інструмент. Мікрофон MD421 додає певної виразності і просто незаважає басу звучати. Мені пощастило – на нашій студії є Sennheiser MD421 першої ревізії. Він найбільш вдалий і правильний, хоч і має дивний коннектор замість стандартного XLR. Також використовують і інші мікрофони – EV RE-20 чудово підходить, він звучить, дещо веселіше за 421й. Коли потрібен мякіший звук – я оберу RE-20. Якщо ви граєте джаз то краще постаивти конденсаторний мікрофон з великою діафрагмою. Якщо у вас немає можливості записати басгітарний кабінет – можна скористатися одним нехитрим методом: після запису з ді-боксу спанорамуйте бас в один монітор і запишіть звук мікрофоном, підмішайте або замініть зовсім, ви будете приємно здивовані.

Ще один цікавий прийом: додатково розмістити конденсаторний мікрофон на відстані 1м, або трішки більше, від кабінету – тут формуються самі низькі частоти. Тільки незабудьте про можливі фазові проблеми, інколи це може зіграти на руку, але в більшості випадків потрібно просто зфазувати мікрофони.

Канал перегрузу. Навіть якщо здається, що бас гітара повинна звучати чисто. Підмішаєте трішки перегруженого сигналу до чистого, це додасть читабельності і допоможе слухачеві розпізнати бас, особливо на маленьких мультимедійних колонках. Для драйву я використовую педаль Sansamp Bass VT DI. Вона дуже гнучка в налаштуваннях і її перегруз можна паралельно записати не псуючи основний сигнал. Також можна скористатися програмними методами, але результат, м’яко кажучи, не той.

Комбінування цих методів створить більше можливостей отримати саме той звук. Навіть коли я впевнений, що деякі доріжки мені не знадобляться – я все одно пишу їх всі: ближчий мікрофон, дальший мікрофон, ді-бокс та канал перегрузу. Потрібен модерн – більше ді-боксу, олдскул – більше мікрофонів. Розфазування доріжок сильно впливає на звучання, можна використати і це. Ну і найголовніше – не бійтеся експериментувати!

IMG_5263